пʼятниця, 28 грудня 2012 р.

Гражданські літери, що змінили кирилівські графеми

Літери кирилиці, що змінили у гражданці свою графічну форму (за В. Істріним):


Змінилася форма 5-7 знаків.

Літера «Земля» була в кирилиці і у формі З, але форма Z вживалася набагато частіше. Те ж саме і з літерою «Ук».
Ще кілька знаків змінилися дуже незначно. Це: А, Ч, Щ, а також Д та Л, що мали у кирилиці переважно трикутну форму, а у гражданці — переважно прямокутну.

Це щодо змін на рівні графеми. Всі інші літери можна вважати зміненими на рівні шрифту.

Кількісні ж зміни у складі абеток можна простежити тут.

четвер, 27 грудня 2012 р.

Порівняльна таблиця грецької, кирилівської і глаголівської абеток

З книги В. Істріна «1100 лет славянской азбуки», Москва, 1988. (Картинка клікабельна)

Бачимо, що кирилівська абетка відрізняється від грецької на 19 літер. Кирилівська ж від гражданської (введеної в Росії Петром Першим) відрізняється на рівно 19 же літер. Тільки якщо кирилицю ми отримали шляхом додавання літер до грецької абетки, то гражданку — шляхом скасування 12 літер, і зміни графічної форми 5 літер. Це за В. Істріним.

Чому ж ми вважаємо кирилку відносно гречки новою абеткою, а гражданку відносно кирилки, дехто, новою абеткою визнавати відмовляється?

вівторок, 25 грудня 2012 р.

Почему гражданка не кириллица

Пишу этот пост на русском языке, так как ему суждено быть частью большой дискуссии с Юрием Гордоном, российским шрифтовым дизайнером, автором «Книги про буквы».

Книги 2012


Книги з історії та мистецтва книгодрукування й рукопису, шрифтового і типографічного дизайну що видані протягом 2012 року.

понеділок, 24 грудня 2012 р.

Навіщо досліджувати історію кирилівських шрифтів?


Питання «Навіщо» виникає періодично, і під час спілкування з Юрієм Гордоном, було вирішено відповісти на нього ґрунтовно. Але справа в тому, що уже в процесі постановки питання, виникло кілька «Навіщо»:

  • Навіщо досліджувати історію кирилівських шрифтів, і для чого це може бути корисно?
  • Навіщо було проводити свого часу реформу писемності і переходити з кирилки на гражданку?
  • Навіщо, власне, була винайдена сама кирилка?


четвер, 29 листопада 2012 р.

Сучасний український шрифтовий дизайн

Український шрифтовий дизайн нової доби, прийнято розпочинати з Г. Нарбута та В. Кричевського, тобто з початку ХХ століття, лишаючи, на жаль, поза увагою величезну шрифтову спадщину часів стародруків та рукописів. Але зараз ми поговоримо не про період розквіту української друкованої графіки у XVI-XVIII ст., і не про 1910-1920 роки, коли з новою силою зазвучали роботи кращих українських митців, не про радянський період, протягом якого  українськими художниками було також створено чимало прекрасних шрифтових робіт. Зараз ми поговоримо про нашу шрифтову сучасність, про стан українського шрифтового дизайну у наші дні.

середа, 28 листопада 2012 р.

Венеціанські джерела київських стародруків

Викладаю свою доповідь в київській «Просвіті» 22 листопада 2012 року:


За кілька років ми відзначатимемо ювілейну дату – 400-ліття заснування друкарні Києво-Печерської лаври – найпотужнішої та наймайстернішої кирилівської друкарні XVII століття. Друкарні, що задавала тон та стиль як на сході – у Московії, так і на заході – у тодішніх румунських державах друкарі яких прямо наслідували київські зразки.
Звідки ж взялося на кордоні з Диким полем, у напівзруйнованому Києві таке потужне культурно-мистецьке середовище, яке створило чудові зразки книжкового мистецтва? Щоби відповісти на це запитання, треба повернутися на століття назад, і оглянути, хоча-би коротко, історію кирилівського книгодрукування.

пʼятниця, 23 листопада 2012 р.

Рецензія В. Лазурського на книгу А. Капра «Deutsche schrift kunst»



ПРЕКРАСНАЯ КНИГА О ПРЕКРАСНОМ ИСКУССТВЕ

Меня часто спрашивают, почему я с таким восхищением отзываюсь о недавно (1955) вышедшей в ГДР книге Альберта Капра «Немецкое искусство шрифта» Во-первых, потому, что считаю эту книгу чрезвычайно полезной для художников, имеющих дело со шрифтом. И, во-вторых, потому, что это очень красивая книга.

понеділок, 22 жовтня 2012 р.

Чеська кирилиця середини ХХ ст.

Трапилася мені цікава брошурка, видана у Празі десь у 1938-1953. Оскільки року видання немає — можна лише здогадуватись — швидше за все це початок 1950-их. Цікава там не лише російська мова: ея верховньій водитель, зачастую скрещивались политические интересьі, тощо, а і курсивний шрифт:

вівторок, 9 жовтня 2012 р.

Енциклопедія «Острозька академія XVI – XVII століття»


Книга була видана ще у 2011 році, але в наше поле зору потрапила лише щойно, на Книжковому арсеналі. У виданні великого формату вміщені статті та матеріали, які стосуються історії Острозької академії (XVI-XVII століття), її культурного контексту, а також історіографії та історичної пам’яті про цей перший вищий навчальний заклад на теренах Східної Європи.
В енциклопедії чимало статей, пов'язаних з діяльністю Острозької та Дерманської друкарень.
Слід відзначити, що книга видана за фінансової підтримки фонду Леоніда Кучми “Україна”. Придбати книгу можна у видавництві АДЕФ

понеділок, 8 жовтня 2012 р.

Манускриптум-2012


4-7 жовтня в рамках міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» діяла творча лабораторія «Манускриптум». І хоча в постерах та анонсах самого «Манускриптуму» він названий фестивалем каліграфії, шрифту та мистецтва книги, ми використовуватимемо формулювання що зазначено в офіційній програмі «Книжкового арсеналу» — творча лабораторія, бо погодьтеся, фестиваль в рамках фестивалю звучить якось тавтологічно.
Що ж являв собою цьогорічний «Манускриптум»...

пʼятниця, 28 вересня 2012 р.

Є. Немировский, каталог 1593-1600


Вийшла з друку книга Е. Л. Немировского «Славянские издания кирилловского (церковнословянского) шрифта. 1491-2000. Инвентарь сохранившихся экземпляров и указатель литературы. Том 2. Книга 2. 1593-1600»
Це вже третій том цього багатотомного видання. Перші два:
Том 1. 1491-1550 та
Том 2. Книга 1. 1551-1592
вийшли, відповідно у 2009 та 2011 роках.
Книги можна замовити на Озоні.
Ґрунтовні та прекрасно ілюстровані каталоги Євгена Немировського разом з каталогом Олександри Гусєвої, є серйозним підґрунтям для дослідження кирилівських стародруків XVI ст.

Колекція стародруків В. Гайдука

На днях відвідав виставку «Зібрання українських стародруків XVI — XVIII століть» з приватної колекції В. А. Гайдука, у київському музеї книги і друкарства.
На виставці представлено близько пів-сотні українських кирилівських та латинських стародруків. На деяких з них табличка: «Бібліографічна рідкість. Єдиний, зафіксований в Україні примірник видання».

понеділок, 24 вересня 2012 р.

Болгарська гражданка в СРСР


У спілкуванні на ua-typography виникло питання: наскільки була поширена «болгарська гражданка» в Болгарії на початку 1970-их. Я стверджував що «В Болгарії подібними шрифтами в той час майже не користувалися», на що мій опонент відповів що користувалися, і чимало. Як доказ були наведені зразки книжкових і журнальних обкладинок, набраних болгарською гражданкою. Я ж переконував, що в і СРСР в ті часи болгарською гражданкою користувалися досить багато, але ні в СРСР, ні в Болгарії подібні шрифти в ті часи не домінували. Скажімо, у книзі В. Йончева «Шрифтьт през вековете», видання 1975 року я нарахував лише 11 прикладів болгарської гражданки, проти 61 гражданки традиційної. У книзі ж 1982 року видання «Древен и сьвременен бьлгарски шрифт» В. Йончева та О. Йончевої вже абсолютно ВСІ зразки шрифтів є болгарською гражданкою! Перший же, відомий мені приклад болгарської гражданки в Болгарії датується 1959 роком. Перший набірний шрифт авторства О. Йончевої 1962 роком. Тобто, у кінці 1950 — на початку 1960-их в Болгарії тільки починалося захоплення своєрідною гражданкою, яку росіяни називають «болгариця». Ці дати збігається і з розповіддю покійного Володимира Єфімова, що у 1988 році в Болгарії вже панувала болгарська гражданка, а почалася реформа років 15 тому, тобто десь у 1973 році. Звичайно, моє твердження що «в Болгарії подібними шрифтами в той час майже не користувалися» надто категоричне, коректніше буде сказати, що користувалися не багато, особливо порівняно з 1980-ми. І навряд чи у кінці 1950 — на початку 1970-их в Болгарії ця «нова гражданка» була поширена більше ніж в СРСР.

четвер, 20 вересня 2012 р.

Каталоги та скани кирилівських стародруків

Я. Запаско, Я. Ісаєвич. Каталог стародруків виданих на Україні (1574-1700) 
Найголовніша настольна книга дослідника кирилівських стародруків.
Ioan Bianu. Bibliografia romaneasca veche 1508-1830 - Tomul I (1508-1716)
Виданий ще 1903 року, але до нашого часу найкращий каталог румунських стародруків.
Електронний фонд НБУВ
Є чимало повністю відсканованих стародруків
The European Library
На сайті є кілька ПДФ-ів кирилівських стародруків.
Дигитална Народна библиотека Србије
Скани кирилівських видань друкарень Цетиньє, Горажде, Венеції, та ін.
І. Огієнко. Історія українського друкарства
Класична праця українського вченого. Добре розроблена бібліографія.
Скани староукраїнських граматик та лексиконів
та інші матеріали на http://litopys.org.ua
Ярослав Ісаєвич. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми
Одна з кращих праць по темі.
Соборник. Собрание книг кирилловской печати
В основному книги московського друку, але є кілька і українських та білоруських.
Мировая цифровая библиотека
Дещо є і тут.

середа, 19 вересня 2012 р.

Логотип журналу «Технічна естетика»


Ще одне зображення до теми іншої кирилиці. На цей раз зразок датований 1973 (як з'ясувалося, навіть 1969) роком. І що цікаво: журнал, логотип якого набраний шрифтом, який сучасні російські шрифтові дизайнери називають «болгариця», виходив у Москві! В Болгарії подібними шрифтами в той час майже не користувалися, а в Росії «болгариця» — на обкладинці найавторитетнішого дизайнерського журналу! Для довідки: «Техническая эстетика» — информационный бюлетень Всесоюзного научно-исследовательского института технической эстетики Государственного комитета Совета Министров СССР по науке и технике!!!
Так може все-таки не «болгарица», а «россіїца»? Тобто, так званий «прямий курсив» — то подальший варіант розвитку кирилиці — постгражданка.

пʼятниця, 7 вересня 2012 р.

Українські друкарські терміни XVI-XVII ст.

Будемо потроху розбиратися зі староукраїнськими друкарськими термінами, а пізніше також з німецькими, англійськими, французькими, італійськими, російськими.
Почнемо з перекладу староукраїнських термінів сучасною українською мовою, їх тлумачення, а також етимології.

субота, 25 серпня 2012 р.

Станислав Артемов
Битва алфавитов: кириллица vs латиница
Цікава стаття. Хай буде, щоб не загубилася. Але коментарі там цікавіші ніж сама стаття.

вівторок, 21 серпня 2012 р.

Гоп-стоп від першодрукаря Івана Федорова

Як відомо друкар Іван Федоров після втечі з Москви якийсь час працює у Львові, а потім переходить на службу до князя Острозького, який призначає його управителем Дерманського монастиря.
Так от, на землях що належали Дерманському монастиреві, знаходилося село Куніне, жителі якого люто ворогували з селянами сусіднього Спасового. Раз за разом ватаги то з одного села нападали на інше, грабуючи та руйнуючи, то все повторювалося з точністю до навпаки.
Процитую один документ: скаргу жителів села Спасове до Луцького міського суду від 2 липня 1576 року:
«Іван Друкарь наєхал на село ґвалтом зо слугами і з подданими своїми кунінскими <...> у Мартинца, в синов его Ждана і Тимоша сермяг три, поясов три з ножнами, з мошнами і з грошами, а шапок три отняли; и во Івана сермягу, шапку, пояс з ножнами, з мошною і з грошами».
Цитую за Немировский Е. Начало книгопечатания на Украине, Москва, 1974, стор. 95.

вівторок, 14 серпня 2012 р.

Латинська типографія Речі Посполитої першої половини XVII ст.

Нещодавно оглядав конволют, що належав свого часу Василіанській бібліотеці у Львові. Мене там цікавило видання «Аполлеіа апологіи книжки, діалектом руским написанои...» (Київ, Друкарня Києво-Печерської лаври, 1628 рік), що було вплетено у збірник. Крім «Аполлеії...» там було ще лише одне видання кирилицею, решта — латиницею. Але що цікаво: ті латинські видання були надруковані також на території Речі Посполитої, і торкалися українських справ.

Книгодрукування в Європі у XV cт.

На німецькій Вікіпедії знайшов цікаву карту поширення книгодрукування по Європі протягом XV ст. Шкода тільки що не всі міста підписані, особливо,ті що на схід від лінії Венеція-Прага. Довелося зробити невеличкі корективи, але деякі міста, на жаль, ідентифікувати так і не вдалося.

четвер, 2 серпня 2012 р.

Київ у 1695 році (інфографіка)

Цей план міста Києва, називаємий «Чертеш Киеву граду, как стоит с Московску страну и кругом всего города і как церкви и как дворы и улицы в нем же все описана», що приписується полковнику І. Ушакову, і датується 1695 роком, є — найбільш повним і детальним візуальним описом Києва періоду XVII ст.

пʼятниця, 20 липня 2012 р.

Ініціали з видань Києво-Печерської лаври 1620-х років.


Як відомо, лавра придбала свого часу стрятинську друкарню Федора і Ґедеона Балабанів, з усіма шрифтами, ініціалами, ритинами. В перших лаврських виданнях вживаються майже виключно стрятинські ініціали:
Ініціал з київського Анфологіону 1619 р.

вівторок, 17 липня 2012 р.

Київ XVII ст. на офортах Бориса Туліна

Б. Тулін. Київ XVII ст.: Печерськ, Верхнє місто, Поділ. 1979-1980 рр.

На початку 1980-их славетний український графік Борис Тулін створив кілька робіт, присвячених Києву XVII століття. Ці роботи цікаві не лише витонченою графікою та прекрасною каліграфічною стилізацією, а і якісною історичною реконструкцією! 

неділя, 15 липня 2012 р.

Київ XVII ст. у малюнках Вестерфельда

Абрагам ван Вестерфельд  — придворний художник литовського гетьмана Януша Радзивілла перебував у Києві  в 1651 році, де зробив чимало замальовок архітектури міста. Малюнки голландського художника дуже реалістичні, і є надзвичайно цінним документальним свідченням про вигляд Києва середини XVII ст. 
     Титульний аркуш до альбому київських малюнків Абрагама ван Вестерфельда

пʼятниця, 13 липня 2012 р.

четвер, 12 липня 2012 р.

Павло Алепський про Київ XVII століття

У середині XVII століття до Москви приїздив антиохійський патріарх Макарій. Його супроводжував син — Павло Алепський, який написав спогади про цю подорож.
Їхній шлях пролягав через Київ, якому у книзі присвячена окрема глава (знайшов, на жаль, лише російський переклад):

Київ у першій половині XVII століття

У зв'язку з опрацюванням матеріалу про початок книгодрукування у Києві, виникла думка зробити велике інфографічне полотно, де був би показаний Київ першої половини XVII ст.: його тогочасна архітектура, мешканці міста у відповідному одязі, типові міські ситуації та сюжети. Потрібно це для занурення в атмосферу Києва того часу, для розуміння тогочасного київського середовища.
Як і годиться, роботу починаємо зі збирання матеріалу, який має бути, обов'язково історично достовірним. Цей матеріал можна поділити на три групи:
1. Свідчення сучасників, в основному іноземців: Лясоти, Боплана, Алепського.
2. Тогочасні зображення: ілюстрації зі стародруків, портретний живопис, замальовки іноземців, в першу чергу Вестерфельда.
3. Архітектурні споруди Києва кінця XVI — XVII ст., що збереглися до наших днів.
Також варто розглянути сучасні реконструкції архітектури та одягу. Окремо слід звернути увагу на історичний живопис ХІХ — ХХ ст. з українськими, і особливо київськими сюжетами XVII ст.
  

субота, 7 липня 2012 р.

Як Франциска Скорину з в'язниці звільнили

Надзвичайно цікава історія відбулася майже 500 років тому з білоруським першодрукарем Франциском Скориною. Цю історію докладно описує Є. Немировський у своїй праці «Франциск Скорина» (Мінськ, 1990). Цитую мовою ориґіналу:

пʼятниця, 6 липня 2012 р.

Книги Євгена Немировського

Останнім часом вийшло кілька прекрасно виданий і надзвичайно інформативних книг Євгена Львовича у серії «Історія слов'янського кирилівського книгодрукування XV-XVII ст.», але зараз хотілося би поговорити не про них, а про дві його книги, що були видані майже пів-століття тому: Виникнення книгодрукування у Москві (1964) та Початок книгодрукування в Україні (1974).

четвер, 5 липня 2012 р.

Перша гражданка

Фраґмент сторінки з «Геометрії», першої книги, що надрукована гражданкою у 1708 році. Але звернімо увагу якою гражданкою! Тут д=g, з=s, т=m, и=і. Цікаво, чому ж тоді росіяни настільки не сприймають сучасну болгарську модифікацію кирилиці, адже це якимось чином повернення до джерел гражданки.

понеділок, 25 червня 2012 р.

Перші гражданські друкарні в Україні (інфографіка)


Говорячи про запровадження гражданки ми чомусь оперуємо датою 1708-1710. Але ж цю дату можна називати лише в контексті початку запровадження гражданки. Протягом першої половини XVIII ст. ніде крім Росії (да і в самій Росії, ніде крім Москви і Петербургу) не було жодної друкарні, яка користувалася би гражданським шрифтом. В Україні перша гражданська друкарня з'явилася у 1764 році в Єлисаветграді, і через рік була перевезена до Кременчуга, де проіснувала до 1777 року. У 1788 р. у цьому ж місті була відкрита інша друкарня гражданського шрифту, яка працювала тут до 1793 року, коли й була перевезена до Катеринослава, але там, як стверджує С. Петров «діяльність її була жалюгідною».
Першими ж дійсно потужними друкарнями гражданського шрифту слід вважати друкарні при харківському та київському університетах. Ці друкарні були засновані, відповідно у 1804 та 1835 роках. Перша книга видана гражданським шрифтом у Львові, була надрукована в типографії савропігійського братства у 1839 році. Але ця друкарня не перейшла тоді виключно на гражданку, а лише придбала собі ще один шрифт — гражданський, яким друкувала, парелально з кирилівським.
Тобто, говорити про поширення гражданки в Україні можна лише з початку XIX століття, і ніяк не з 1710 року.

Венеціанські видання і початок друкарства в Києві

Свого часу, я писав про копіювання ілюстацій перших київських видань з венеціанських друків. Тоді я користувався репродукціями з журналу «Искусство и печатное дело» (1912) та з книги Г. Логвина «З глибин» (1990). Зараз же, ознайомившись з багатьма виданнями Вуковичів та їх наступників, та повністю переглянувши київський Анфологіон 1619 року видання (в якому венеціанських запозичень найбільше), можна зробити деякі висновки.

пʼятниця, 22 червня 2012 р.

Книга Валерія Шевчука «Три листки за вікном»

Придбав собі у букіністів книгу Валерія Шевчука «Три листки за вікном», 1986 року видання. Придбав для того, щоби порівняти прекрасну обкладинку цього видання з абсолютно провальною (при всій повазі до Івана Малковича) обкладинкою видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Читати не збирався — у мене лежать кілька книг Валерія Шевчука, колись куплених, але так і не прочитаних, але погортавши «Три листки за вікном» почав читати і захопився. Скажу чесно: давно я не отримував такого задоволення від читання художньої літератури! Тут і динамічний сюжет, і філософські роздуми, і надзвичайно вишукана українська мова! А оберти на кшталт «Перепрошую тебе дорогий чительнику, за те що забираю час, який ти міг би вжити на господарювання, прогулянку по саду, а коли любиш працю, на догляд того саду», просто полонили мене, і нагадали післямови так милих моєму серцю, українських стародруків:

понеділок, 18 червня 2012 р.

Постгражданський шрифт

Оглядаючи книги, видані у кінці 1970-1980 роках я звернув увагу на експериментування з деякими літерами, що так нагадує проект «болгарської кирилиці». Цікаво, що це відбувалося в Україні, і творилося тодішніми українськими шрифтовими дизайнерами.

середа, 13 червня 2012 р.

Ініціали зі стрятинського Служебника 1604 року

Свого часу чимало дослідників звертали увагу на подібність ініціалів стрятинської друкарні Гедеона та Федора Балабанів до ініціалів з Біблії Христофа Плантена. Одним з перших на це вказав Григорій Коляда ще у 1940 році(1).

Фото зі статті Г. Коляди «Винахід друкарства і початок його на Україні». 1940.

Торкався цієї теми не так давно і російський дослідник Олексій Домбровський(2). Але на жаль, розмова точилася лише про запозичення стрятинських ініціалів з плантенівських. Насправді, тема значно цікавіша й ширша.

понеділок, 11 червня 2012 р.

Запозичення з робіт А. Дюрера в ритинах видань Ф. Скорини

Трійця. Ритина з книги Буття. Прага. 1519. / А. Дюрер. Битва архангела Михаїла з дияволом. Нюрнберг. 1498

Оглядаючи ритину Трійця з книги Буття, виданої Ф. Скориною у Празі у 1519 році, я звернув увагу на думки деяких дослідників(1), про вплив на друки Скорини робіт А. Дюрера. А переглянувши альбом робіт славетного німецького графіка(2), побачив подібність іншої ритини з видання Скорини, до ще одної роботи Дюрера:

пʼятниця, 8 червня 2012 р.

Шрифти венеціанської Мінеї святкової 1538 року.

Якось я пропонував порівняти два шрифта друкарні Божидара Вуковича. Цікаво, що багато хто визначив ті шрифти як тотожні, хоча вони були різні навіть фізично. В продовження теми: нещодавно переглядав Мінею святкову 1638 року видання друкарні Божидара Вуковича, так там на одній сторінці використані два текстові шрифти — більший і менший:
Основний текстовий шрифт — той що більший. Меншим же набрані деякі масиви основного тексту. Чому — складно сказати. Можливо, логіка така, як і в сучасних друкованих енциклопедіях: менш значні думки набирати шрифтом меншого кегля, за для економії паперу.

четвер, 7 червня 2012 р.

понеділок, 4 червня 2012 р.

Болгарська кирилиця

Продовжуємо тему «іншої кирилиці». На цей раз перед нами приклад «з життя» нової болгарської кирилиці, що була впроваджена в Болгарії у 1960-70-их роках. Впроваджена, очевидно, не тотально, адже в книзі С. Сахарова «Околосветско плаване», виданій у 1978 році у Варні, паралельно вживаються і «болгариця» і «гражданиця». 

неділя, 3 червня 2012 р.

Трійця

Зробив підбірку зображення Трійці у кирилівських стародруках:


Ілюстрація з празької Біблії Франциска Скорини, 1519. Ця ілюстрація, як і багато інших у виданнях Ф. Скорини були дуже незвичні для тодішнього східнослов'янського читача. Іноді, окремі елементи навіть затирались, як то зображення сонця та місяця з людськими обличчями.

пʼятниця, 1 червня 2012 р.

Монгольська кирилиця

Вирішив збирати зразки незвичної нам кирилиці: як мови так і шрифту. Думаю, погляд на кирилівську писемність, під таким, незвичним кутом, розширить наше сприйняття кирилиці, і можливо, допоможе виникненню несподіваних думок та оригінальних рішень. 
Нижче бачимо розвороти з книги Данте «Божественна комедія» монгольською мовою:

четвер, 31 травня 2012 р.

Книга А. Кудрявцева «Еволюція шрифтової форми»

До книг з історії та теорії писемності та шрифту додалася ще одна — «Еволюція шрифтової форми» Анатолія Кудрявцева. Видана ще 2007 року в Москві накладом 3000 примірників вона чомусь не стала надто відомою чи популярною, хоча за цінністю матеріалу та рівнем його викладення абсолютно не програє ні «Книзі про букви» Юрія Гордона, ані класичним вже книгам Абрама Шицґала.
Прекрасно ілюстровану, на 456 сторінок, книгу А. Кудрявцева ще треба прочитати та осмислити, але першими враженнями можна поділитися вже зараз

Кирилівський рахунок (інфографіка)

Відомий український бізнес-філософ і політичний психолог Генадій Балашов, у статті «12 млн. кириллицы против 1,5 млрд. латиницы» своєрідно висловив своє бачення перспективного розвитку української писемності та освоєння інтернет-простору:
«выход из положения – это переход Украины с кириллицы на латиницу. Это реформа, которая может изменить ментальность украинских граждан, а главное, дать шанс подрастающему поколению освоиться в англоязычном мире».
Ми не будемо тут рецензувати статтю чи сперечатися з думками, що висловлені у ній, лише використаємо її як інформаційний привід для більш широкої розмови про стан кирилівської писемності, порахуємо, скільки ж дійсно людей у світі користується кирилицею та спробуємо розібратися які перспективи має ця система писемності.
Але перш ніж почати розмову, варто зупинитися на одному важливому моменті: розрізнення понять «мова» і «писемність»...

четвер, 24 травня 2012 р.

Вітаю

З днем слов'янської писемності та культури!
Картинка від dmytrorastvor, яка дуже добре характеризує сучасний стан культури кирилівської писемності та шрифту.

середа, 23 травня 2012 р.

Християнські журнали

Давно збирався написати про сучасні церковні видання, і про шрифти та типографію, які вони використовують. І от, сьогодні такий привід стався — Вахтанг Кіпіані вивісив у себе у Фейсбук кілька варіантів обкладинки журналу УГКЦ «Наш собор»

субота, 19 травня 2012 р.

Київська академія

Всі ми знаємо і шануємо Києво-Могилянську академію, як сучасну, так і її попередницю XVII ст. Але нещодавно я з подивом дізнався, що засновником її був зовсім не Петро Могила, а Іов Борецький. Петро ж Могила, будучи тоді архімандритом Києво-Печерської лаври, збирався засновувати школу там. Але київські міщани та козаки, протестуючи проти цього «збиралися поруйнувати лаврську школу, а її викладачів потопити в Дніпрі» (цитата з праці Я. Ісаєвича «Києво-Могилянський колегіум» // ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. Том 2, Київ, 2001). І далі більш розлога цитата:

пʼятниця, 18 травня 2012 р.

Друкарські шрифти Ф. Скорини, його наступників та попередників. Частина друга.

(Частина перша тут)
Давайте згадаємо, що до 1517 року існувало лише три кирилівські друкарні: в Кракові Ш. Фіоля (1491), в Цетиньє Д. Црноєвича (1494) та друкарня в Тирговіште (1508-1512). Порівняємо рядкові шрифти книг цих друкарень з рядковим шрифтом празьких видань Скорини:

середа, 16 травня 2012 р.

Друкарські шрифти Ф. Скорини, його наступників та попередників


Якщо оглянути шрифти кирилівських стародруків комплексно, то можна побачити деяку закономірність, групування багатьох шрифтів за графічними ознаками. Часто це шрифти видань того чи іншого видатного друкаря і його наслідувачів (а іноді й попередників). Так, наприклад, простежується традиція московського півуставу у виданнях Івана Федорова та Петра Мстиславця, абсолютно чітко виокремлюється група шрифтів з венеціанських видань Божидара Вуковича і його наступників, відзначаються своєрідністю шрифти Франциска Скорини та його послідовників. Шрифти цієї, останньої групи, ми сьогодні оглянемо більш детально.

вівторок, 15 травня 2012 р.

Друкарні, рейдерські захоплення та хабарі 400 років тому


Читаю «Хроніку ставропігійського братства» Дениса Зубицького: 
«1615. Цього року Ставропігію спіткало нове нещастя. До Львова приїхали Вельямін Рутковський, уніатський митрополит, наступник Потія, та володимирський уніатський владика Ілля Мороховський. Їм забагнулося оглянути братську друкарню, яка на той час, через брак потрібного приміщення у місті, розташовувалася у монастирі св. Онуфрія. Отож, узявши своїх людей і не спитавши дозволу братства вони увійшли на монастирський цвинтар. Це страшенно обурило православних братчиків, які вважали що протеговані королем уніати хочуть силою забрати їхню власність попри сеймові ухвалили й королівські привілеї. Вони вдарили в дзвони на сполох, добряче пошарпали владичих слуг, а обох владик, частуючи стусанами, хотіли затримати, так що ті ледве змогли втекти з монастиря. Розпочався процес нерівних сторін, який коштував братчикам дуже дорого. Так панові львівському старості, відкуповуючи себе і справедливість, дали одного разу 7 зл. 10 грошів, а згодом коли він погрожував одних кинути до в’язниці, а інших мучив позовами – ще 50 червоних золотих. Пан гетьман узяв 5 червоних, прокуророві Сухаровському дали 2 червоні, митрополитові Рутковському як барсунок дали килимок, а слугам владики Мороховського, яких побили найбільше – 40 зл., і так справа закінчилася.»
Цитовано за львівським перевиданням 2011 року.

Як була влаштована середньовічна друкарня (інфографіка)

Коли ми говоримо про кирилівські стародруки, то досить часто вживаємо словосполучення: «шрифти Фіоля», «чорногорська друкарня Макарія», «гравюри Скорини». Навіть у серйозній літературі ми можемо зустріти твердження на кшталт: «Федоров вмістив у своїй особі повністю всю друкарню»(1).
Але відомо, що Ш. Фіоль не робив для своїх друків шрифтів. Він замовляв їх у Німеччині у Р. Борфсдорфа чи у Я. Крабеса(2), чорногорський Макарій не був власником друкарені, а лише друкарем на підприємстві Д. Црноєвича(3), Ф. Скорина навряд чи власноруч гравіював свої заставки та ілюстрації, а І. Федоров не був єдиним працівником своєї друкарні(4). 
Спробуємо ж розібратися, як виглядала типова середньовічна друкарня, які фахівці в ній працювали, і які роботи вони виконували:
Примітки:
1. Розов Н.Н. Русская рукописная книга: Этюды и характеристики, Ленинград 1971; Забелин И.Е. Первый русский книгопечатник Иван Федоров // Древности. Труды Моск. археол. о-ва, т. 23, вып. 2, Москва 1914
2. Немировский Е. Л. Возникновение славянского книгопечатания, М., 2003
3. Немировский Е. Л. Славянские издания кирилловского (церковнословянского) шрифта 1491-2000 гг.. Т.1 (1491-1550), Инвентарь сохранившихся экземпляров и указатель литературы. Знак, 2009
4.  Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002

середа, 9 травня 2012 р.

Угода друкарні з інтролігатором

Цікавий зразок угоди, що її уклали базиліани Почаївської друкарні з інтролігатором, кременецьким міщанином Лавренієм Бодникевичем. В угоді сказано, шо інтролігатор повинен оправити недавно надруковані в Почаївській друкарні служебники. Роботу буде виконувати на монастирському верстаті, вимоги такі: щоб були «екуркі» (металеві наріжники), «деперкі» (значення слова не з'ясозано), «клаузури» (клямри для запинання оправ) та інші реквізити. «Клаузури», далі сказано в угоді, можна виливати або робити з бляхи. За квартал майстер з челядником повинен оправити 200 служебників, причому 80 із 100 штук мають бути з пофарбованим обрізом, а 20 — позолочені монастирським золотом. Усі ті служебники повинні мати на берегах обводку, біля кожного кінця по обидві сторони — лінійки, або «koruneczki», а посередині на обох сторонах — фігурки. «Клаузури» мають бути добре прибиті. За 100 таких служебників майстрові заплатять 50 тинфів (давня польська монета). Лаврентій окремо вимовив собі щодня зранку порцію горілки, кухоль пива, один зранку, другий ввечері.
Монастир умову таку прийняв, але із застереженням, що усе це даватиме тільки тоді, коли робота йтиме добре.
Цитовано за книгою Якима Запаска «Мистецтво книги на Україні у 16-18 ст.», Львів, 1971, стор. 24.

субота, 14 квітня 2012 р.

Кирилівські читання: що це і навіщо

Це блог про кирилівський рукопис та друкований шрифт, і все що з цим пов'язано: типографія і конструкція шпальти, ініціали, орнаменти, історія книгодрукування, мистецтво каліграфії, теоретичні питання, історія дослідження, і т. ін.
Потреба вести такий блог з'явилася давно, з самого початку роботи над дослідженням «Графіка шрифту кирилівських стародруків кінця XV – початку XVIII ст.» — для систематизації думок та для обговорення спірних або маловідомих питань. Такі записи якийсь час велися в ЖЖ, а потім у ФБ, але на сьогоднішній день ні той, ні інший майданчик влаштувати не може: ЖЖ через повне своє знелюднення, а ФБ — через непідлаштованість під такі задачі (в першу чергу через незручність каталогізації записів).
Віднині записи на тему кирилівських стародруків, та всього що з цим пов'язано, вестимуться тут (а звідси вже ретранслюватися в ЖЖ і ФБ). Будуть, як і раніше, цікаві репродукції та маловідомі факти, а також більш ґрунтовні записи щодо відомих і сталих (а іноді стереотипних) питань.
Буду радий бачити і спілкуватися зі старими друзями, та запрошую до дискусії нових.
З пов. І. Д.