четвер, 29 листопада 2012 р.

Сучасний український шрифтовий дизайн

Український шрифтовий дизайн нової доби, прийнято розпочинати з Г. Нарбута та В. Кричевського, тобто з початку ХХ століття, лишаючи, на жаль, поза увагою величезну шрифтову спадщину часів стародруків та рукописів. Але зараз ми поговоримо не про період розквіту української друкованої графіки у XVI-XVIII ст., і не про 1910-1920 роки, коли з новою силою зазвучали роботи кращих українських митців, не про радянський період, протягом якого  українськими художниками було також створено чимало прекрасних шрифтових робіт. Зараз ми поговоримо про нашу шрифтову сучасність, про стан українського шрифтового дизайну у наші дні.



Напередодні
Починаючи розмову про сучасний український шрифтовий дизайн, ми не можемо не сказати про шрифтовий спадок, що отримала Україна, і не згадати про кращих художників 1970-1980 років. Звичайно, у цій невеликій замітці ми не можливо охопити всіх українських митців, які працювали у галузі шрифту, і наперед просимо вибачення, якщо про когось не згадаємо. Ґрунтовне дослідження цієї теми, де буде приділена увага всім українським графікам, творчість яких пов'язана зі шрифтом, справа наступних років. Зараз же згадаємо лише тих, які зі шрифтом працювали найбільше.
Почати, безумовно, треба з імені Василя Хоменка (1912-1984) — художника, що створив свого часу прекрасний набірний шрифт з українським забарвленням:
Гарнітура Хоменка. Друга половина 1960-их.

Якщо «українське забарвлення» шрифту дискутується, то елементи взяті зі старої друкованої кирилиці простежуються безумовно. Також цікавим рішенням є нетрадиційні для гражданки виносні елементи літер ж та к. Асиметричні ж засічки саме завдяки шрифту Хоменка стали стереотипним символом «українськості» шрифту. А у поєднанні з прекрасними ілюстраціями А. Базилевича, видання Енеїди 1969-го стало колекційним, і є таким до наших днів.

 Розворот книги І. Котляревського «Енеїда», Київ, 1969 рік.

 Вихідні дані книги.

І хоча, у вихідних даних «Енеїди» 1969 року написано що шрифт Хоменка створений саме для цього видання, шрифт цей помічений і у попередніх книгах, зокрема у багатотомній «Історії українського мистецтва»:

 Розгорнутий титул багатотомного видання «Історія українського мистецтва», Київ, 1966 рік.

Василь Хоменко був єдиний з українських шрифтових дизайнерів 1960-80 років, хто створив набірний шрифт, але чимало визначних українських художників тих часів працювали у галузі книжковово мистецтва, і шрифту зокрема, і деякі дуже успішно.

Анатолій Пономаренко (1922-2006)
Художник, що працював довгий час у театрально-декораційному мистецтві, та був близько знайомий з творами українського декоративно-ужиткового мистецтва, значною мірою переніс ту естетику на книжкову графіку та плакат, де Анатолій Федорович також багато працював.  Графічні роботи художника відзначаються орнаментальністю та декоративністю, а шрифтові рішення надзвичайним українським забарвленням.







Ісаак Хотінок (1908-1980)
Якщо Анатолій Пономаренко робив ставку на декоративне та народне мистецтво, то Ісаак Хотінок — на конструктивізм та дизайн. Почавши свою творчу діяльність ще у 1930-их, Хотінок продовжує працю у 1950-70-их роках, певною мірою переосмислюючи кращі здобутки 1920-30-их. Новаторські шрифтові рішення Ісаака Хотінка і досі привертають увагу українських дизайнерів.







Володимир Юрчишин (1935-2010)
Безумовно, найбільший геній українського шрифтового мистецтва, орнаменту, інтерпретації історичних зразків. Знавець українських (і не лише українських) стародруків та рукописів, майстер каліграфії та малювання орнаменту, надзвичайно ерудований та освічений художник Володимир Юрчишин є, безумовно, недосяжним взірцем майстерності та досконалості. Роботи Володимира Івановича ще довго будуть заворожувати як художників книги, так і її шанувальників.







Класики наших днів
Художники, про яких піде мова нижче починали також ще у радянські часи, але плідно працюють і досі. Більше того, двоє них ще й викладають у спеціалізованих навчальних закладах, передаючи майстерність каліграфії наступним поколінням.

Василь Чебаник (Київ)
У 1963-му Василь Якович закінчив Київський художній інститут, де потім довгий час викладав. Чудовий каліграф та знавець шрифтових форм, не обмежується цим, а підходить до мистецтва книги комплексно, зокрема відроджує мистецтво інтролігації — з 1991 по 2009 очолює майстерню книжкового дизайну та інтролігації, а раніше — книжкової графіки. Останніми роками Василь Якович викладає шрифтове мистецтво в Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Бойчука.
Протягом плідного, понад пів-столітнього творчого періоду, Василь Чебаник створив чимало чудових книжкових обкладинок, каліграфічних написів та комплектів шрифтів, у яких деяким літерам повернуто первісну, кирилівську форму. У 2004 році художник виступає з ініціативою програми «Графіка української мови», у якій пропонує повернути літерам української абетки їхню автентичну, кирилівську форму. Проект, на жаль, не був сприйнятий більшою частиною суспільства, не в останню чергу через необізнаність з прекрасними формами та конструкціями рукописних та друкованих кирилівських літер.







Віталій Мітченко (Київ)
Віталій Степанович народився у місті Тулі, в Росії ж отримав художню освіту – закінчив факультет книжкової графіки Московського поліграфічного інституту. Переїхавши у 1976 році до Києва, серйозно зацікавився українським скорописом. Будучи грамотним каліграфом-практиком, В. Мітченко вдумливо працює над теорією рукопису. Особливо художника цікавить український скоропис XVII ст. У 1992 році Віталій Степанович публікує одну з перших своїх теоретичних робіт «Мистецтво скоропису в просторі українського бароко», а згодом, у 2007 році ґрунтовну працю «Естетика українського рукописного шрифту». Крім теоретичної праці, художник займається і педагогічною – викладає у НАОМА предмет «Шрифт та каліграфія», а також плідно працює у книжковій графіці, де значне місце займає шрифтова складова.










Віктор Харик (Дюссельдорф)
Народився 1957 року у Києві. Закінчив Київський Художньо-Промисловий технікум та Київське відділення Українського Поліграфічного інституту ім. Федорова. Шрифтами почав займатися ще у студентські роки, його дипломна робота – оформлення книги О. Генрі «Королі і капуста», у якій значну увагу приділено шрифтовому оформленню, брала участь у четвертій республіканській виставці книжкового мистецтва у 1983 році. Тут же виставлялася одна з перших, суто шрифтових робіт Віктора – гарнітура «Київ».
У 1990-их активно працює в книжковій графіці та у шрифтовому дизайні, а також співробітничає з журналом «Друкарство», де публікує статті з історії та теорії шрифтів.
З 1998 – співробітник відділу нових комп’ютерних шрифтів підприємства «ЮНІК», з 1999-го співпрацює з Тель-Авівською шрифтовою фірмою «MasterFont», а з 2001-го – з гамбурзькою «Elster+Flake». З 200? Мешкає у Дюссельдорфі (Німеччина).
Лауреат кількох міжнародних шрифтових конкурсів. З 2004 року приймає участь у міжнародній конференції Atypi.
Деякий час Віктор Харик співпрацював з шрифтовим дизайнером наступного покоління – Геннадієм Заречнюком у рамках проекту «по оцифровці, переосмисленню та розвитку творчої спадщини шрифтовиків минулого».








Геніальні самоуки
Наступне покоління шрифтових дизайнерів трохи інше ніж попереднє, і в першу чергу тим, що шрифтовики 1990-их не мають спеціальної художньої освіти, натомість, на відміну від переважної більшості шрифтовиків попереднього покоління, мають знання у комп’ютерних технологіях, що вже безпосередньо стосуються виробництва шрифтів.


Генадій Заречнюк (Львів)
Народився у Львові у 1961 році. Після закінчення фізичного факультету Львівського університету працював програмістом, а потім у поліграфії. З 1987 року починає займатися шрифтами, а з 1998-го – відтворенням української шрифтової спадщини.
Як це нерідко було у 1990-их, коли у графічному дизайні, що активно переналаштовувався на цифрові, комп’ютерні рейки, працювали переважно програмісти, а не професійні художники, більшість з яких з часом відійшли від дизайну. Інакше було з Геннадієм. Маючи хороший смак та природній потяг до книги у контексті її мистецтва оформлення, Заречнюк за кілька років створює цифрові версії шрифтів Г. Нарбута, М. Кирнарського, О. Снарського та інших відомих шрифтовиків минулого. Деякий час Генадій Заречнюк працює у парі з Віктором Хариком. Разом вони створюють кілька цікавих цифрових інтерпретацій шрифтів минулих років, зокрема гарнітуру по мотивам написів Ісаака Хотінка. Але найзначнішою роботою Генадія є, безумовно гарнітура Хоменківська, що ґрунтується на тій самій славетній „Новій українській” гарнітурі Василя Хоменка 1960-их років.






Андрій Шевченко (Бердянськ)
Людина, що не лише успішно працює у галузі шрифтового дизайну, а й активно займається популяризацією шрифтового мистецтва в Україні. Автор шрифтового блогу type.org.ua, Андрій Шевченко також є постійним учасником більшості шрифтових заходів, про які мова піде трохи згодом.
Народився у 1973 році у місті Бердянську Запорізької області. Працював програмістом та у веб-дизайні. Каліграфією та шрифтовим мистецтвом почав цікавитися з початку 1990-их, а на початку 2000-их – продає вже перші комерційні шрифтові роботи, настільки успішні, що у 2005 році Андрія запрошують працювати до студії Артемія Лєбєдєва у Москві. Проте, вже наступного року Шевченко повертається в Україну, де успішно працює у галузі шрифтового дизайну.







Дмитро Растворцев (Суми)
Ще один представник покоління „геніальних самоуків”. Дмитро Растворцев, що народився у східноукраїнській провінції, на сьогоднішній день є одним з найзатребуваніших шрифтових дизайнерів кирилівських теренів. У нього замовляють шрифти найвідоміші видання, зокрема Есквайр та L'Officiel. Растворцев неодноразовий лауреат міжнародних шрифтових конкурсів, зокрема: «ТайпАрт-2005» та «Современная кириллица-2009»







Нове покоління
Останніми роками у шрифтовому дизайні зявилося кілька нових імен. Одні художники отримали професійну освіту, інші прийшли до шрифту самостійно, але на всіх на них вплинули процеси формування українського шрифтового середовища, другої половини 2000-их років, але про це згодом – у заключній частині нашого огляду. Зараз же ми назвемо кілька (звичайно не всі) яскравих імен молодого покоління українських шрифтових дизайнерів


Вікторія та Віталіна Лопухіни (Київ)
Народилися майбутні художниці у Луганській області, малювали з дитинства, займалися з професійними художниками, а у 2007 році вступили до КІДПМІД ім. Бойчука на відділення графічного дизайну, де навчалися у Олександра Мікули та Василя Чебаника. Вже з перших курсів художниці проявили нахил до каліграфії, і те що їхніми педагогами були такі чудові каліграфи як О. Мікула та В. Чебаник допомогло піднести студентські вправи до справжньої майстерності.
Вікторія та Віталіна вже мають у своєму портфоліо кілька прекрасних робіт, але безумовно, їхні головні досягнення ще попереду.



 





Кирило Ткачов (Луганськ)
Шрифтовий дизайнер з Луганська – один з найактивніших представників нового покоління. Закінчивши у 2006 році Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Кирило швидко спромігся піднятися від невпевненого початківця до грамотного шрифтовика. Створив кілька цікавих гарнітур, які взяли кілька призів українських та міжнародних конкурсів, зокрема: ІІІ премія на Міжнародному конкурсі зовнішньої реклами «Знак» (2008, Москва), II місце на конкурсі «Сучасний український діловий шрифт «Арсенал» (2011, Київ), тощо. Зараз Кирило викладає у рідному Луганському університеті та проводить шрифтові інтенсиви.






Сергій Ткаченко (Кременчуг)
Цікавитися шрифтами почав ще в дитинстві, а перші шрифтові роботи – трафаретні виконав у 1990-их для вивісок та зовнішньої реклами. Працював довгий час в ІТ, але у 2007 році вирішує повернутися до давнього захоплення шрифтами. Швидко розібравшись зі специфікою роботи з шрифтовими редакторами, Сергій вже у 2008-му створює якісні шрифти, які пробує продавати на myfonts.com, і досить успішно – кілька разів його роботи  посідали позиції «гарячих новинок» на цьому найпотужнішому світовому шрифтовому ресурсі.







Що далі
Початком нового, сучасного етапу українського шрифтового дизайну можна вважати 2004-2006 роки. Тоді, у першій половині 2000-их на різних дизайнерських форумах та інтернет-конференціях сформувалося коло однодумців – як практиків шрифтового мистецтва, так і його теоретиків, а також співчуваючих, що вилилося в 2006 році у спонтанну зустріч «Шрифтоблок» в рамках міжнародного фестивалю «4блок» у Харкові. Певним каталізатором тої зустрічі стала виставка «Життя шрифту», що відбулася у столичному Будинку художника двома роками раніше – у 2004-му.
Результатом тої харківської зустрічі став пізніший потужний фестиваль шрифту та каліграфії «Свято кирилиці», що відбувався протягом 2007-2009 років у Харківській академії дизайну завдяки В. Лєсняку та О. Чекалю. В рамках «Свята кирилиці», на якому відбувалися лекції, конференції, виставки, що були присвячені не лише, на сьогодні поширеній гражданці, а й старій кирилиці. На „Святі” проходили зустрічі з відомими шрифтовими дизайнерами та істориками мистецтва України та Росії: Василем Чебаником, Віталієм Мітченком, Володимиром Кричевським, Ілєю Рудерманом та ін.  Саме тоді, познайомилися один з одним представники старшого та молодшого поколінь шрифтових дизайнерів, а пізніше, у 2009-2010, коли відбувався подібний фестиваль «Рутенія» в Києві, викристалізувалося наймолодше покоління українських шрифтовиків.
На сьогоднішній день, на жаль, жодний шрифтовий фестиваль в Україні не проводиться. Єдине виключення – шрифтова лабораторія «Манускриптум» в рамках фестивалю „Книжковий арсенал”, але якість її напрямок та ідеологія, рівень організації та кількість учасників лишають бажати кращого. Тим не менше, майстер-класи з каліграфії Ольги Вірменич що походять на книжкових виставках, курси каліграфії Вероніки Чебаник, заходи молодіжного об’єднання спілки дизайнерів України «Варто», а також напівнеформальні творчі зустрічі зорганізовані Олексієм Ваняшиним, Андрієм Шевченком, Кирилом Ткачовим, сприяють формуванню шрифтового середовища.
Врешті, враховуючи те що в Україні існує група однодумців, що давно і послідовно займаються шрифтовим дизайном, а також певна кількість учбових закладів, які щороку випускають дизайнерів-графіків, що вивчали шрифтове мистецтво, ми сподіваємось, що новий шрифтовий фестиваль – справа найближчого часу, тим більше якщо врахувати кількість ювілейних подій що наближаються, пов’язаних з нашою, саме кирилівською писемністю:
2013 – 1150-ліття винайдення кирилівської писемності св. Кирилом і Мефодієм.
2014 – 450-ліття виходу першої російської друкованої точно датованої книги – Апостола.
2016 – 400-ліття заснування друкарні Києво-Печерської лаври.
2017 – 500-ліття празьких друків Франциска Скорини.