Про «Історичну класифікацію шрифтів»

11.04.2014 на «Книжковому арсеналі» відбувся воркшоп Миколи Ковальчука «Хороший, поганий, бридкий: Як обирати шрифти». На першу частину заходу потрапити, на жаль, не вдалося (цікаво що було там?), а от щодо другої частини, на якій говорилося про класифікацію шрифтів, в тому числі у їх історичному розвитку, не можу не висловитись.



Що мені сподобалось: грамотна, добре поставлена мова лектора, дублювання термінів англійською, приклади шрифтів (але варто було би давати не лише назви, а і візуал), хороша структуризація, логічно вибудувана послідовність. Але!
Говорити про «Історичну класифікацію шрифтів» не доводиться. Швидше ми маємо «Історичну класифікацію антикви», з якої виводяться гротески. Тобто, оглядається лише один розділ шрифтового спадку. Лінія історичного розвитку: антиква-гротеск-брускові, нагадує мені, концепцію щодо живопису: передвіжнікі-реалізм-соцреалізм, яка вважалася нещодавно єдино правильною. Все ж що поза нею: модерн, фовізм, експресіонізм, супрематизм, дадаїзм, футуризм, і т. ін. відкидалося, як таке що нібито і не існувало зовсім. Це ж саме і у нашому, шрифтовому випадку.

Книга 1804 року видання, набрана шрифтом «Breikopf-Fraktur». Як бачимо, мистецтво типографії на найвищому рівні.

Куди поділася група шрифтів із заламами (або як ми ще звикли казати «готичні» шрифти), що панувала у центральній Європі (Німеччина, Австрія, Швейцарія, східна Франція, Чехія) до самого початку ХІХ ст., а власне у Німеччині була значно поширена до 1930-их? Куди віднести набірні шрифти, що імітують рукопис? Такі шрифти існували протягом усіх 500 років розвитку друкованого шрифту, а останнім часом все більше і більше набувають популярності.

Варто лише зайти на myfonts.com, щоби переконатися у популярності теґу script. За радянськими гостами рукописні шрифти відносилися до групи «додаткових», а зараз що?

Я не кажу вже про нашу багатостраждальну кирилицю. Добре, хай протягом XVIII ст. її ламала гражданка, але ж за період XVI- XVII ст. було чимало якісних набірних шрифтів, саме кирилівських! І якщо ми вже розглядаємо «Історичну класифікацію шрифтів», то мусимо це все теж брати до уваги. Інакше у нас вийде «Історична класифікація антикви», і ми будемо копатися у «найтонших відмінностях та оптичних ілюзіях» карбів (серифів), як влучно висловився Володимир Кричевський, і залишимо поза увагою багато важливого.